Я переписывать не стану
Из книги Тютчева и Фета,
Я даже слушать перестану
Того же Тютчева и Фета.
И я придумывать не стану
Себя особого, Рубцова,
За это верить перестану
В того же самого Рубцова,
Но я у Тютчева и Фета
Проверю искреннее слово,
Чтоб книгу Тютчева и Фета
Продолжить книгою Рубцова!...
Час летить невблаганно швидко... 75 років тому, 3 січня, в селищі Ємець (сьогодні Холмогорський район Архангельської області) народився Микола Михайлович Рубцов. Його і зараз називають «поетом російської півночі», «ліричним співаком Росії». Він прожив лише 35 років і залишився в пам'яті як автор проникливої поезії сільського життя, віршів «У світлиці», «Букет», «Тиха моя Батьківщина», збірників «Зірка полів», «Душа зберігає», «Сосен шум» та багатьох інших. Його інколи порівнюють з Єсеніним, якщо взагалі доречні будь-які порівняння серед поетів від бога.
Творчість Миколи Рубцова викликала інтерес і у членів Об'єднання вільних художників «Ракурс», які присвятили цій темі одне зі своїх засідань. Під час літературного вечора присутні мали можливість ознайомитися зі сторінками життя поета, з обставинами його смерті. Бурхливу дискусію викликало питання: чи можуть істинно великі митці дожити до глибокої старості або ж вони згорають у вогні нерозуміння оточуючих?
Поетичну ж своєрідність творчості Миколи Рубцова допомогли осягнути не лише вірші поета, що звучали у виконанні членів об'єднання, а й авторські пісні на його слова Ігоря Мішукова.
