Як швидко природа створює нові екосистеми? Чи здатен молодий «вербовий ліс» впливати на рівень вуглекислого газу в атмосфері та які таємниці приховують ґрунти колишнього Каховського водосховища? Відповіді на ці запитання шукають українські науковці, досліджуючи території, що відкрилися після руйнування Каховської греблі.
Наприкінці вересня п’ятиденна експедиція фізіологів рослин Катерини Романенко та Олександра Поліщука (Інститут ботаніки НАН України) працювала на території заповідника «Хортиця». На дні колишніх мілководних озер дослідники вивчали густі одновікові зарості верби. Науковці з'ясували, що у спекотні години рослини закривають пори на листі, щоб зберегти вологу, проте мають потужні природні механізми захисту. Вимірювання довели, що в цій екосистемі поглинання вуглекислого газу переважає над виділенням приблизно вдесятеро, причому найактивніше процес іде у прохолодні ранкові та вечірні години.
Крім того, під шарами піску й донних відкладів дослідники сподіваються знайти прадавні чорноземи, які існували тут до створення водосховища.
Сьогодні молоді вербові хащі вже настільки густі, що в них легко заблукати, а польові виїзди вимагають від науковців неабиякої витримки.
Детальніше про дослідження читайте в авторському матеріалі Екоцентру за посиланням.
