Цей роман викликає зацікавлення у літературних критиків вже не один десяток років. Вони розмірковують над його нестандартною формою «роману в романі», незвичайною композицією та різноплановою тематикою і змістом. Але читачі захоплюються цим твором зовсім з інших причин. Вони люблять його за щирість почуттів, глибину розмірковувань та чесність автора.
Звісно ж, мова йде про один з найвідоміших літературних творів – містичний, філософський, сатиричний та фантастичний роман Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита».
Історія створення роману не менш захоплива, ніж його сюжет. Початок роботи над майбутнім шедевром літератури розпочався, за різними даними, 1928 або 1929 року. Відомо про існування шести редакцій твору. Спершу Булгаков планував написати роман про диявола у формі сатиричної фантасмагорії, де б додатково була вміщена новела про Христа і Пілата. Існувало кілька варіантів назв: «Чорний маг», «Копито інженера», «Жонглер з копитом», «Син В (…)», «Гастроль (Воланда)», «Інженер з копитом». Лише у 1931 році Михайло Опанасович вводить у сюжет образи майстра і Маргарити, а ще через шість років з’являється остаточна назва роману – «Майстер і Маргарита».
Булгакову не пощастило дожити до моменту виходу роману в світ. Твір було опубліковано у скороченому варіанті лише через 26 років після смерті автора.
«Майстер і Маргарита» містить у собі чергування двох сюжетних ліній, які до певного моменту розвиваються паралельно одна одній. Події першої лінії відбуваються у 1930-х роках у Москві, друга повертає читача на два сторіччя назад, у час страти Ісуса Христа.
Булгаков захоплює читача вже з перших рядків роману. У, здавалося б, звичайний травневий день під час прогулянки на Патріарших ставках двоє московських літераторів Михайло Берліоз та Іван Бездомний зустрічають незнайомця, схожого на іноземця. Він приєднується до їхньої розмови про Ісуса Христа, стверджуючи, що сам перебував на балконі прокуратора Понтія Пілата. Та на цьому дивина незнайомця не завершується. Він передрікає, що вже цього дня Берліозу відріже голову жінка.
«Ні на яку ногу описуваний невідомець не кульгав і на зріст був ані низький ані височезний, а просто високий. Щодо зубів, то з лівого боку в нього були платинові коронки, з правого – золоті. Він був у дорогому сірому костюмі, в закордонних, під колір костюма, черевиках. Сірий берет він хвацько заломив на вухо, під пахвою ніс тростину з чорним руків’ям у формі голови пуделя. З вигляду – мав років сорок з гаком. Рот якийсь кривий. Чисто виголений. Брюнет. Праве око чорне, ліве – чомусь зелене. Брови чорні, але одна вища за другу. Словом – чужоземець», – саме таким перед читачем постає Воланд – персонаж, який, на перший погляд, мав би бути уособленням суцільного зла. Однак у романі Булгакова диявол не робить зла, а лише споглядає і карає тих, хто чинить низько. Його гастролі у Москві лише яскравіше підкреслюють моральні хвороби суспільства.
Неоднозначна тема добра і зла у сюжетній лінії Понтій Пілат та Ієшуа. Прокуратор у душі, дійсно, проти страти Га-Ноцрі, та йому не вистачає сміливості піти проти натовпу та законів. Вирок бродячому безневинному філософу виносить натовп, але відбувати покарання вічно судилося саме Пілату.
Саме завдяки поєднанню цих двох світів, Булгакову вдається провести філософську ідею про єдність людей і моральних устоїв в усі історичні епохи. Через Воланда письменник озвучує правдиві, хоча й гіркі та неприємні слова: «...Люди як люди. Ну, легковажні... ну, що ж... і милосердя іноді стукається в їхні серця... звичайні люди... Загалом, нагадують колишніх... квартирне питання лише зіпсувало їх». Тож недаремно говорять, що «Майстер і Маргарита» – це історія поза епохою і поза культурою, а самого зла не існує, воно визначається лише в душах самих людей, їхніх вчинках і думках.
Автор відгуку: Анастасія Козак
Коментарі