Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає,—
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
Бідних невольників,
На волю випускає…
«Дума про Марусю Богуславку»
Цьогоріч виповнюється 150-років від дня виходу у світ відомої драми Івана Нечуя-Левицького «Маруся Богуславка». Її автор є однією з найяскравіших постатей в історії української літератури, ім’я якого стоїть поруч з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Панасом Мирним. Доля випробовувала митця бідністю, цензурними заборонами, несправедливістю критики. Та попри всі негаразди, Іван Нечуй-Левицький зумів стати одним з корифеїв українського письменства, уславити своє ім’я на віки.
Уже на початку своєї діяльності Іван Нечуй-Левицький звертається до історичної тематики, зокрема у 1875р. вийшла у світ його драма «Маруся Богуславка».
Українські народні думи. Т. 1. Думи раннього козацького періоду (Дума про Марусю Богуславку). Фото з сайту Чтиво
Першоджерелом для написання твору стала дума, яку записано в першій половині 50-х років XIX ст. від кобзаря Ригоренка з села Краснокутськ на Харківщині та надруковано у фольклорно-етнографічному збірнику «Записки о Южной Руси». Достовірні відомості про автора «Думи про Марусю Богуславку» до нас не дійшли. Відомо, що Маруся Богуславка – легендарна героїня українського фольклору ХVI та ХVII ст. За переказами вона народилась у м. Богуславі Обухівського району Київської області. Подібно до Насті Лісовської (Роксолани), Богуславку взяли у полон турки і віддали до гарему турецького султана. Відома козацька дума цього періоду оповідає історію, як Маруся піднімається до такого рівня, що її турецький власник залишає їй ключі від замку і темниці. Дівчина використовує цей шанс для того, щоб звільнити 700 українських козаків-невільників, які перебували в полоні протягом 30 (за іншими варіантами думи 33) років. Та вона не повертається з ними додому, а залишається у гаремі, оскільки це стало єдиним способом життя, до якого вона звикла. Маруся символізує тих, хто залишає Україну, але все ще має сильне єднання з рідною землею. Дослідники вважають, що образ головної героїні твору є збірним і не має конкретного історичного прототипу. За твердженням академіка С. Єфремова, зародилися думи «на культурному ґрунті. Творцями їх були ті інтелігентні люди, що стояли близько до подій, але через те, що події зачіпали інтереси широких кіл поспільства, думи ставали їхньою ідеологією, прищеплювалися в народі і тратили сліди свого індивідуального походження, набуваючи натомість рис колективної творчості» [2, с. 255].
Нечуй-Левицький Іван. Маруся Богуславка. Фото з сайту Reading
Отже, Іван Нечуй-Левицький обрав для художнього опрацювання добре відомий сюжет про дівчину-бранку Марусю Богуславку, яка не втратила сильного духовного зв’язку з рідним краєм. Талановитий митець слова представив цю історію в оригінальний спосіб. Як відзначають літературознавці, п’єса Івана Нечуя-Левицького – це по суті лібрето музичної вистави. Вона містить багатий фольклорний матеріал і значною мірою складається з текстів пісень. Зокрема до неї увійшли уривки весільних народних пісень, наприклад:
Дружечки, панянки
Дружечки, панянки! Оступітеся з лавки;
Пропускайте дорогу Князеві молодому;
Бо в нас листоньки
Од короля, Щоб нам дорога
Проста була! [5].
Значну кількість у творі складають козацькі народні пісні, серед яких є й така популярна, як:
Ой, на горі та женці жнуть
Ой, на горі та женці жнуть,
А попід горою, попід зеленою
Козаки йдуть.
Попереду пан хорунжий;
Під ним кониченько, під ним вороненький
Грає дуже [5].
Також у тексті п’єси міститься і веснянка, пов'язана з початком весни і наближенням весняних польових робіт:
А вже весна, а вже красна
А вже весна, а вже красна!
Із стріх вода капле.
Ой, весна красна! Що нам принесла?
Принесла тепло і добреє літечко…
Малим дітям – в ручечки бити,
А старим дідам – раду радити,
А старим бабам – посидіннячко,
А господарям – поле орати,
А господиням – на кроснах ткати,
А молодим дівочкам – погуляти,
А вам, бідним невольникам, –
Та на Україну мерщій тікати! [5].
Прикрашає та доповнює твір і козацька молитва:
Пошли нам, боже, щастя-долю
Пошли нам, боже, щастя-долю
В нашому поході!
Подай нам силу на турків стати,
Ще й татар звоювати;
Мир християнський од бусурманів,
Од нечестивих обороняти;
Славу козацьку, славу України
На поталу не дати.
Поможи нам, боже, на ворога стати [5].
У драмі «Маруся Богуславка» Іван Нечуй-Левицький подав свій варіант фіналу відомої народної історії. Його головна героїня біжить на скелю й падає в море. Звільнені козаки, відпливаючи у човнах, співають:
…Ох, і ти, лимане, ти, лимане, Ти запорозький отамане!
Гей, гей! Ти запорозький отамане! [5].
Як і в думі, так і в однойменному творі Івана Нечуя-Левицького знайшли відображення високі патріотичні почуття, глибока віра народу в своє визволення від загарбницького ярма. І сьогодні історична драма «Маруся Богуславка» відомого письменника української літератури хвилює серця читачів, спонукає замислитися над вічними проблемами буття, бо це класика, що не підвладна часу. Класика, яку створив великий майстер українського слова.
Джерела:
- Nosachenko N. Музика поміж рядків життя: Іван Нечуй-Левицький у спогадах і листах [Електронний ресурс] / N. Nosachenko. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://svch.ucoz.com/load/muzika/kompozitori/muzika_pomizh_rjadkiv_zhittja_ivan_nechuj_levickij_u_spogadakh_i_listakh/159-1-0-9993. – Назва з екрана. – Дата публікації 25.11.2024. – Дата перегляду: 26.12.2024.
- Єфремов С. Історія українського письменства / С. Єфремов. – Київ : Femina, 1995. – 686 с.
- Левицький І. Маруся Богуславка : оперета в чотирёх діях / І. Левицький. – Київ : тип. М. П. Фрица, 1875. – 70 с.
- Маруся Богуславка [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [Сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Маруся_Богуславка. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 27.12.2024.
- Нечуй-Левицький І. Маруся Богуславка [Електронний ресурс] / І. Нечуй-Левицький // Укрліб: [Сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://www.ukrlib.com.ua/ books/printit.php?tid=2665. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 24.12.2024.
- Українські народні думи: в 5 т. – Т. 1 : Думи раннього козацького періоду / упор. М. Дмитренко, Г. Довженок, С. Грица та ін. – Київ : ІМФЕ НАН України, 2009. – 856 с.
Матеріал підготувала Діна Бондаренко,
головна бібліотекарка
