Василь Стус. Поет. Правозахисник. Людина. Товариш. Чоловік. Батько. В’язень. Філософ. Знайомий. Коханий. Знаний і незнаний. Політик і антиполітик водночас. Живий і давно – з точки зору людини, а не з історичної перспективи – померлий.
Хто він? Чому ось уже впродовж десятиліть після смерті постать Василя Стуса притягує до себе увагу, викликаючи спротив одних і беззастережне захоплення інших?
29 жовтня викладачі Херсонського центру дитячої та юнацької творчості завітали на вечір пам’яті «Як добре те, що смерті не боюсь я...» із циклу зустрічей «Заборонені. Письменники-дисиденти», аби дізнатися про долю та творчий шлях генія – дисидента Василя Семеновича Стуса. Для гостей книгозбірні було підготовлено книжковий перегляд, присвячений творчості поета-шістдесятника. Під час заходу присутні дізналися про дитячі та студентські роки, кохання та громадську діяльність українського поета. Вразили присутніх «тюремні університети» Стуса, котрих він зазнав через свої переконання та погляди. Його сходження на Голгофу було довгим та складним і таким схожим на долю Тараса Шевченка, що так само прожив лише сорок сім років. Василь Стус – вольова людина: йому вдалося зреалізувати свій талант за таких обставин, коли інші гаснуть і посилаються на умови. Гості заходу прослухали пісні, покладені на вірші поета-дисидента, та переглянули фрагменти документального фільму «Василь Стус. Феномен доби».
Наостанок присутні висловили думку, що Бог не часто дає нам велетнів духу і таланту. Вони – гордість і слава нашого народу, а на прикладі життя і діяльності таких людей, як Василь Стус, будуть виховуватися прийдешні покоління.
