Минулої неділі відбулася довгоочікувана зустріч поціновувачів кіномистецтва, а саме – фільмів у жанрі нуару. Це, здебільшого, – кримінальні драми, в яких панує атмосфера песимізму, розчарування та цинізму, у котрій опинилося американське суспільство у 40-50 роках ХХ ст. Перші нуарні кінострічки почали з’являтися ще наприкінці 30-х років. Попри те, що зазначений період часу досить невеликий, кінодоробок цієї доби – величезний! Деякі шедеври суттєво вплинули на подальший розвиток кіномистецтва, саме тому співробітниці Центру екологічної інформації книгозбірні обрали нуар з-поміж інших жанрів.
Для першого разу ми запропонували користувачам передивитися відому стрічку американського режисера Альфреда Хічкока «Психо». Цей фільм вийшов на екрани у 1960 році й справив на
глядачів неабияке враження. Подейкують, що в кінотеатрах люди навіть втрачали свідомість від страху та напруги, коли дивилися «Психо». Мабуть, із того часу Хічкока і почали асоціювати з фільмами жахів, що є невіглаством, адже Хіч (як його звикли по-дружньому називати) є визнаним королем саспенсу*. Звичайно, сучасний глядач, який звик і до блокбастерів, і до комп’ютерних спецефектів, вже не непритомніє під час перегляду, але ця стрічка і досі справляє враження. Чудова режисура, майстерний монтаж, змістовний сценарій та виразна гра акторів зробили фільм не тільки новаторським, але й популярним серед широких мас. Є багато нововведень, які саме Хічкок запровадив у фільмі «Психо». Наприклад, головну героїню вбивають буквально через півгодини після початку фільму – до Хічкока так ніхто не робив. Завдяки такому прийому сюжет стає ще цікавішим: глядачі звикають до гарненької Джанет Лі в ролі Меріон, а коли дівчина зникає з поля зору, вони ніби прокидаються і розуміють, що фільм про щось зовсім інше. Також у ті роки було заборонено демонструвати в кадрі унітаз та ванну кімнату. Але і тут режисер вирішив порушити канони: героїня рве на шматки свої записи та змиває їх у каналізацію, а потім приймає душ, де, власне, і відбувається знаменита сцена розправи над нею, яку показано завуальовано, без подробиць. Аби цей епізод не виглядав занадто кривавим, Хічкок вирішив знімати фільм на чорно-білу плівку.
Глядачі були вражені – вони і не здогадувалися, що старі, чорно-білі фільми можуть бути цікавими та захоплюючими. Після перегляду відбулася невелика дискусія щодо особливостей художнього стилю стрічки та історії створення сценарію. Відвідувачі пообіцяли прийти і наступного тижня. Співробітники Центру екологічної інформації (ІІІ поверх) запрошують і вас на черговий сеанс у неділю, 24 жовтня, о 16.00. Обов’язково здивуємо вас ще одним чудовим фільмом у жанрі нуару!
УВАГА: для відвідування бібліотеки при собі необхідно мати документ про повну вакцинацію проти COVID-19!
*саспенс – це інструмент драматургії для руху сюжету, що створює атмосферу тривожної невизначеності, напруженого очікування, остраху невідомого, передчуття чогось жахливого.
