Знову «Клуб любителів нуару» запросив до себе кіноманів з Херсона та Миколаєва! Цього разу зустріч відбулася у п’ятницю, 13-го. Кажуть, що це число приносить самі невдачі, але для нас, навпаки, того вечора все склалося якнайкраще: атмосфера була напрочуд затишна, а дозвілля цікавим.
Ми обрали для глядачів стрічку авторства Альфреда Хічкока «Психо». Цей нуарний трилер було знято у 1960 році. Як і завжди, стрічка сповнена новаторства. Так вже склалося, що кожна нова робота у фільмографії режисера випереджала свій час і розширювала можливості кіновиробництва новими прийомами. За це ми й любимо Хічкока та часто звертаємося до його доробку під час наших кінопоказів.
Ми вже торік показували цей фільм у Миколаєві, в офісі херсонської ГО «Інша». Тоді до нас завітало близько десяти глядачів, але зараз ми запрошуємо аудиторію до більш комфортного та просторого приміщення Українсько-данського молодіжного дому. І хоча «Психо» – доволі відома стрічка, і деякі з присутніх уже бачили її, на кінопоказі було 39 глядачів – як місцевих жителів, так і переселенців з Херсона та області.
Стрічка знята за романом Роберта Блоха «Психоз», який було написано у 1959 році. Письменника надихнула історія незвичайного вбивці і таксидерміста Еда Гіна зі штату Вісконсин, яка сколихнула всю Америку. Хічкок побачив схвальні рецензії на твір «Психоз» і придбав у Роберта Блоха права на екранізацію його роману анонімно і лише за 9 тисяч доларів. А потім перед прем'єрою режисер скупив стільки екземплярів роману, скільки зміг знайти, щоб зберегти кінцівку фільму в таємниці.
Нашим відвідувачам сподобалися прийоми, які Хічкок застосував у фільмі. Він був перший, хто «зламав 4 стіну» у кіно. Під «четвертою стіною» мається на увазі екран кінотеатру, «зламати» її – це змусити персонажа звертатися до глядача своїми діями, словами або поглядом. Здавалось би, дрібниця, але це створює між героєм та глядачем міцний психологічний зв’язок. Такий прийом потім неодноразово використовували інші режисери. Також усіх здивувало те, що за фабулою головна героїня гине у середині фільму, далі наратив уже відбувається без її участі. Це справляє неабияке враження: режисер ніби грається з глядачем і змушує його ще уважніше слідкувати за сюжетом.
Як не дивно, «Психо» було знято за порівняно невеликі кошти. Цей фільм (після низки кольорових) Хічкок зняв на чорно-білу плівку. Це дозволило йому здешевити кінопродакшн, а друга причина: кульмінаційна сцена розправи над головною героїнею виглядає не такою кривавою, якби це була кольорова плівка. В якості крові під час зйомок використовувався шоколадний сироп. Сама сцена тривала менше хвилини, але, щоб вона була максимально динамічною, під час монтажу було зроблено 90 склейок. І це справді подіяло: під час прем’єрних показів публіка була настільки шокована, що в залі лунали нестихаючі крики та плач. Деякі глядачі непритомніли, а біля кінотеатрів чергували карети швидкої допомоги. Зараз ця сцена сприймається не так емоційно, як в 60-му році. Відтоді світ вже бачив велику кількість фільмів жахів, і сучасну аудиторію важко налякати.
Після завершення показу в залі була бурхлива дискусія. Найбільше гостей вразила блискуча гра актора Ентоні Перкінса, у героя якого було роздвоєння особистості. Також деякі відвідувачі відмітили вплив цієї стрічки на інші визначні фільми та серіали, наприклад, «Мовчання ягнят», «Мисливець за розумом» та інші.
Наступна зустріч у «Клубі любителів нуару» відбудеться в квітні. Ми плануємо знову ненадовго повернутися до французького нуару та подивитися фільм, який ще ніколи не показували у нашому клубі.
