вечір–меморат «Серце болить, а розказувать треба… »

Вибух, що стався 26 квітня 1986 року, ось уже 21 рік не втихає у нашій свідомості і відлунюватиме у житті прийдешніх поколінь. Причому не лише в пам’яті нащадків. 24 квітня відбувся вечір – меморат «Серце болить, а розказувать треба… », присвячений дню Чорнобильської трагедії.
Чорнобильський «вірус» увійшов у гени народу. Брід чорного лиха приречений перейти кожен із нас. І якщо це нам дається легшою ціною, то не забуваймо тих, хто сплатив нашу частку власним життям і здоров’ям.
На вечорі виступили ті, хто, безпосередньо, приймав участь у зведенні «саркофагу»: полковник у відставці, голова обласної організації «Союз. Чорнобиль» України Попов Ігор Григорович, який у травні – червні 1986 року був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі зведеного загону Мінвуглепрому СРСР, та генерал – майор авіації у відставці, учасник бойових дій в Афганістані, перший заступник голови обласної організації «Союз. Чорнобиль» України Савченко Валерій Іванович, який 1986 року був заступником авіаційної групи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Зацікавлено слухали їх спогади учні обласного ліцею, студенти морехідного училища рибної промисловості.
Під час проведення заходу використовувалися відео – ролики з картинами тих страшних подій, звучала лірична музика, горіли свічки. Присутні пом’янули загиблих хвилиною мовчання.
Минуть роки, десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей – і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народиться далеко від покривдженої землі. Цей день завжди об’єднуватиме всіх живущих одним спогадом, однією печаллю, однією надією.