Ці слова з проникливої пісні Тамари Гвердцителі набувають зовсім іншого змісту, якщо мова йде про незрячу дитину. Або про дитину незрячої мами. У цьому випадку мати та дитина дійсно стають очима одне одного.
Про любов до своїх матусь і бабусь розповідала 7-го березня малеча в нашій бібліотеці.
А відбулося це свято весни та любові завдяки зусиллям педагогів та волонтерів кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки Херсонського державного університету, активістам клубу "Сімейна гармонія" при Херсонському відділенні товариства сліпих України, інформаційній та матеріальній підтримці компанії «Херсонські телекомунікаційні системи» («Вітал»), гостинності екоцентра бібліотеки і чарівній живій музиці у виконанні гурту «Місто Несплячих».
Музиканти навіть дозволили трирічній Олександрі і п'ятирічному Сашку «подивитися ручками» скрипку, смичок і гітару.
Студенти-волонтери успішно впоралися і з ролями Сонечка, Півника, Тюльпана, і з роллю опікунів незрячих і слабозорих, але від того не менш рухомих і активних артистів.
Свято завершилося даруванням квітів мамам і бабусям та чаєм із солодощами.
Дорослі домовилися про регулярні заняття дітей з психологом і про виготовлення тактильних книжок для підростаючих незрячих дошкільнят. Поки що це можна робити в приміщенні Центру для читачів з особливими потребами, але всі сподіваються, що місцева влада знайде можливість відкрити в місті повноцінний реабілітаційний центр для незрячих дітей та їх батьків.
Comments