Ім'я героя України Михайла Івановича Сікорського, якому сьогодні - 13 жовтня 2023 року - виповнюється 100 років від дня народження, навіки залишиться вписаним золотими літерами в родовід вітчизняного музейництва. Адже його внесок у популяризацію української народної культури, збереження духовних, історичних і культурних цінностей неоцінений.
Він – Заслужений працівник культури (1966), почесний громадянин міста Переяслав-Хмельницький (1984), лауреат премій: імені Тараса Шевченка (1989), імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України (1993), імені В. І. Вернадського (2001), «Гордість України» (2003), Герой України (2005). Нагороджений почесними грамотами, відзнаками, орденами та медалями різних ступенів. Та за всім цим стоїть неабияка самопожертва, нескореність, наполегливість.
Михайло Іванович Сікорський народився 1923 р. у Чигирині – гетьманській столиці, місті зі славною й трагічною історією.
Родину Сікорських спіткала гірка доля. Батько, Іван Іванович, помер, коли Михайликові було тільки 7 років. Через три роки, під час Голодомору, померла і мама, Марфа Мусіївна. Михайло з братами Іваном та Олександром і сестричкою Марійкою опинилися в дитячому будинку.
Закінчивши чигиринську восьмирічку, Михайло Сікорський навчався у Запорізькому авіаційному технікумі (закінчив 1943 р. в Омську, куди заклад був евакуйований). Залишився в технікумі інструктором. За роботу на Омському авіаційному заводі імені Баранова та в авіаційному технікумі був нагороджений двома медалями, в тому числі медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945 годов».
По війні вступив на історичний факультет Київського державного університету імені Т. Шевченка. Разом з дипломом отримав пропозицію – продовжити навчання в аспірантурі. Відмовився, дістав скерування – директором Переяслав-Хмельницького історичного музею. Музей став першим і єдиним місцем його роботи.
Про справу цілого його життя Михайло Іванович говорив так: «Що таке Музей? Протягом десятиліть це питання стояло переді мною. Це були різні «питання», і це були різні «Музеї». Я пишу це слово з великої літери, воно на це заслуговує. Слово це стоїть з такими фундаментальними універсаліями культури, як «Життя», «Пам’ять», «Любов»… Бо Музей вбирає їх у себе. Бо музей є життя пам’яті народу, є любов…»
Тож яким був тернистий шлях українознавця пропонуємо дізнатися перейшовши за посиланням Михайло Іванович Сікорський…
