8 березня
МАТВЄЄВ ЄВГЕН СЕМЕНОВИЧ
[1922-2003], актор, кінорежисер
(До 100-річчя від дня народження)
Матвєєв Євген Семенович народився в с. Новоукраїнці Скадовського району у селянській родині. Його дитячі роки пройшли у с. Виноградовому Олешківського (тепер – Херсонського) району, куди свого часу переїхала родина.
Перші акторські кроки майбутній митець зробив у Херсонському театрі (тепер – Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша), де починав статистом. Пізніше брав участь у масових сценах, виконував невеликі ролі. З часом, за порадою видатного радянського актора театру і кіно М. К. Черкасова, навчався в кіноакторській школі при Київській кіностудії художніх фільмів. Його першим вчителем з мистецтва був О. П. Довженко.
Друга світова війна, учасником якої був Є. С. Матвєєв, навчила його любити життя, людей, відчувати гіркоту втрат і радість перемоги, стала однією з провідних тем творчості відомого актора і режисера.
З 1946 року працював у Тюменському, Новосибірському, пізніше – у Московському художньому академічному театрах. Та долею його було кіно, яке розкрило різнобарвні грані його таланту.
Перша роль в кіно – Судьбін у фільмі «Доброго ранку», пізніше – головна роль у фільмі «Шукачі». Ним створено чимало різнохарактерних образів сильних та мужніх героїв: Макар Нагульнов («Піднята Цілина»), Добротін («Сибірячка»), Владимир Федотов («Рідна кров»), Пугачов («Омелян Пугачов») та багато інших…
Перша режисерська робота в кіно – фільм «Циган» (виконав також роль Будулая). У своїх стрічках – «Циган», «Смертельний ворог», «Доля», «Любов земна», «Особливо важливе доручення», «Любити по-російськи»… – Є. С. Матвєєв показує людей активних, дерзновенних, творців, далеких від самозаспокоєння та споглядання.
Цікавою віхою творчого життя митця була його педагогічна діяльність. Протягом декількох років працював професором Всесоюзного державного інституту кінематографії, керував Азербайджанською акторською майстернею.
Під час зустрічей з глядачами любив читати уривки з літературних творів, грав сцени з кінофільмів, спектаклів і залюбки відповідав на запитання.
Матвєєв Євген Семенович – народний артист СРСР. Його акторська та режисерська робота відзначена багатьма державними і кінематографічними нагородами.
У 2007 році до 85-річчя від дня його народження створено документальний фільм «Жизнь без вранья. Евгений Матвеев», в якому йдеться про творчий шлях простого селянського хлопця з Херсонщини, що в майбутньому став легендою світового кінематографу.
Вдячні тавричани шанують пам'ять видатного земляка. У с. Виноградовому Херсонського району на фасаді сільського Будинку культури ім. Є. С. Матвєєва встановлено пам’ятну дошку на честь відомого актора, кінорежисера.
Література
Гайдамака В. Козацький степ : худож.-іст. нарис / Василь Гайдамака ; [ред. Л. Лагутенко]. – Київ : Укр. пріоритет, 2019. – 174, [1] с. : іл.
Про Є. Матвєєва, с. 59-68.
Крюков Г. Лопухи и гость : [о визите Е. С. Матвеева в с. Новоукраинку Скадов. р-на в 1986 г.] / Георгий Крюков // Степ : літ.-худож. альм. – Херсон, 2011. – № 20. – С. 59-60.
Голобородько Я. Кадри життя «поза кадром» : у контексті 90-річчя від дня народж. Євгена Матвєєва / Ярослав Голобородько // Наддніпрян. правда. – 2012. – 4 лип. (№ 4).
Голобородько Я. Кредо митця : до 90-річчя від дня народж. Євгена Матвєєва / Ярослав Голобородько // Віче. – 2012. – № 5. – С. 56-57.
Гордість гімназії – гордість України. Гордість України – гордість гімназії // Вісн. Олешшя. – 2012. – 9 берез. (№ 21/22).
Про випускників Цюрупинської загальноосвітньої школи № 1 (тепер – гімназія), в т. ч. про актора Є. С. Матвєєва.
Жарких Л. Евгений Матвеев. Память жива : [об открытии мемор. доски актеру в с. Виноградовом Олешк. р-на] / Л. Жарких // Булава. – 2008. – 15 мая (№ 20). – С. 16.
Костина-Кассанелли Н. Вия Артмане: главная роль / Наталия Костина-Кассанелли // Личности. – 2016. – N 1. – С. 6-29 : фот. цв.
Про життєвий та творчий шлях латвійської актриси, в т. ч. в статті розповідається про її співпрацю з Є. С. Матвєєвим під час зйомок фільму «Родная кров» у 1963 р.
«Мы надеялись, подлечат, а его положили умирать» // Вісн. Олешшя. – 2021. – N 17/18. – 4 берез. (№ 17/18).
На запитання газети про свого чоловіка відповіла Л. О. Матвєєва, вдова Є. С. Матвєєва.
Мистецька гордість // Херсон. вісн. – 2012. – 12 лип. (№ 28). – С. 20.
Наш земляк Евгений Матвеев // Веч. Херсон. – 2011. – 17 февр. (№ 13). – С. 7 ; Ключи. – 2017. – 31 мая (№ 23). – С. 16 : фот.
Полуфакін А. Шкода, що в цій добірці лише дві «вуличнії» фотографії : [актор в Олешках. 1978 р.] / Анатолій Полуфакін // Вісн. Олешшя. – 2021. – 3 черв. (№ 43/44). – С. 6.
Сенько В. Любов земна хлопця з Новоукраїнки / В. Сенько // Чорноморець. – 2012. – 7 берез. (№ 18).
Судьба по-русски // Вісн. Олешшя. – 2012. – 16 берез. (№ 23/24). – С. 5 : фот.
Уривок з книги спогадів Є. С. Матвєєва «Судьба по-русски» (Москва, 1999 р.).
Хріненко С. Найвища роль на землі / С. Хріненко // Наддніпрян. правда. – 2012. – 7 берез. (№ 17) : фот. ; Вісн. Олешшя. – 2012. – 9 берез. (№ 21/22).
Спогади актора про матір Надію Федорівну.
