Поняття «Культура» є багатогранним і надзвичайно складним. Слово «Культура» є латинського походження і означає «обробіток» або ж «догляд». За ствердженням науковців вперше це поняття вжив відомий римський мислитель Цицерон (106-43рр. до н.е.), який визначав культуру як діяльність плеяди фахівців по перетворенню природи на благо людини загалом і як засіб удосконалення духовних сил людини, її розуму зокрема.
Пізніше слово «культура» все частіше починає вживатися як синонім освіченості, вихованості людини, і в цьому розумінні воно увійшло по суті у всі європейські мови.
Культурні відмінності виростають з народної творчості, звичаїв, традицій та обрядів. Козацькі думи, мазепинське бароко, кобзарські співи, вишивка, живопис, петриківський розпис, писанкарство, лозоплетіння, гончарство, народна пісня, філософія Г. Сковороди, музика українських композиторів Березовського, Лисенка, Стеценка та Леонтовича, збереження і розвиток мови силами геніїв української літератури Котляревського, Шевченка, Франка, Старицького, Стефаника, Гончара та ін. – все це живить сталість самоусвідомлення єдності та права на волю народу, що проживає на території України.
І нині нам не варто нехтувати національною культурою. Адже український народ, століттями бездержавний, зберігся сам і довів власне право на незалежність коштом культури. Культура є фундаментом української державності.
Згадайте, як під час Другої світової війни Черчиллю принесли на розгляд бюджет країни. Погортавши документ, він запитав:
- А де ж витрати на культуру?
- Так війна ж іде! Яка культура?
- Якщо немає культури, навіщо ми тоді воюємо? - здивувався Черчилль.
Сьогодні про відвагу українців пишуть і говорять всюди із великим захопленням, а українські пісні співають у різних куточках світу. Світ, по суті, наново відкриває для себе Україну через пізнання правдивої історії держави та її унікальної культури.
Пізнаваймо і ми свою культуру!