06.02.2019 13:43

Епіграфом твору стали відомі майже всім рядки, які одразу налаштовують на потрібний настрій:
«Біда не в тім, що свище вітер лютий,
Що січень на вікні
Малює мертві квіти.
Біда не в тім, що ти мене не любиш,
Біда, що я тебе не можу розлюбити».
У центрі сюжету – історія кохання. Таких вже було розказано багато, і не менше ще буде повідано. Та попри таку, здавалося б, звичаєвість події захоплюють з перших рядків.
Оксана так довго шукала своє щастя, а воно виявилося зовсім поруч. І всі ці довгі роки лише чекало, щоб дівчина усвідомила це.
Обидва герої пройшли через тяжкі випробування долі: втрата рідних людей, намагання стати на ноги в економічно та й соціально важкі часи, студентська революція на граніті 1990 року, негласна кастова нерівність «благородної крові» та «простолюду», прагнення йти власним шляхом і компроміси, породжені різними обставинами…
Яскрава розповідь та мелодійна мова роману допомагають створити в уяві справжні живі образи героїв. І мимоволі виникає думка, що з сюжету цієї книги вийшла б гарна мелодрама. Тут вам і драматичні перепитії, і значимі історичні події, і кохання до нестями. А ще – шанс змінити все на краще, якого всім нам так часто не вистачає у реальному житті. Цінуйте кожну мить поруч із близькими і пам’ятайте – навіть одне слово, один маленький крок здатні змінити долю.
Автор відгуку: Анастасія Козак
Comments