«Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами».
І.Багряний «Мечоносці»
Івана Багряного українці почали вільно читати лише з 1991-го, через 28 років після його смерті. Пригодницький роман «Тигролови» потрапив до шкільної програми з української літератури. Але про письменника, який створив найпотужніші тексти про радянські трудові табори, співпрацював з ОУН і випускав українську газету в Німеччині, досі говорять мало.
2 жовтня виповнилося 115 років від дня народження І. П. Багряного. Тож чергове засідання Об’єднання вільних художників «Ракурс» вирішено було присвятити саме цій непересічній особі. Ми говорили про становлення Івана Лозов’яги і як особистості, і як письменника, пригадували його твори і ділилися враженнями від знайомства з творчістю митця. Відкриттям для присутніх стали віршовані твори автора для дітей «Казка про лелек і Павлика-мандрівника» та «Телефон», що «виріс» з однойменного жартівливого вірша російського поета Корнєя Чуковського.
Водночас зустріч стала не тільки розмовою про Івана Багряного, а й дискусією про шістдесятництво загалом, адже й досі в цій темі існує чимало запитань, які потребують відповідей.
Ще однією темою для спілкування (і це вже стало традицією) було знайомство присутніх із творчістю свого улюбленого митця. Цього разу говорили про талановитих херсонців. Звучала поезія Євгена Яненка та Олександра Суворова.
І, звичайно ж, презентувалися нові твори самих ракурсівців. Тож зустріч пройшла в теплій та дружній атмосфері.
