Из слёз моих много родится
Роскошных и пёстрых цветов,
И вздохи мои обратятся
В полуночный хор соловьёв…
На нього, на той час ще зовсім молодого літератора, Бєлінський відразу ж звернув увагу. В 50-рр. ХІХ століття Чернишевський ставив його як поета на друге після Некрасова місце. Достоєвський казав, що він не знає більш сильного, більш життєвого поета в усій російській поезії. Толстой називав його глибоко народним, Брюсов – божеством, Блок – великим учителем, заповітною своєю зіркою. Усе торжество генія, писав останній, що не вмістилося в Тютчеві, вмістив він. Без нього, говорять, не було б ні Єсеніні, ні Пастернака.
Усе це стосується Афанасія Фета, чия творчість у російській літературі визивала бурні суперечки.
Не залишила вона байдужими і членів Об'єднання вільних художників «Ракурс», чергове засідання якого було присвячене 190-річниці з дня народження російського поета. Ознайомитися з хронікою життя А. Фета допомогла презентація книжково-ілюстративного перегляду «Краса впливає навіть на тих, хто її не усвідомлює...», яку підготувала і провела зав. сектором нових надходжень Домбровська Р. Більш детально було акцентовано увагу присутніх лише на одному з періодів життя і творчості поета –перебуванні А. Фета на Україні (навесны 1845 року Афанасій Фет поступив на службу унтер-офіцером у кірасирський полк, який розташовувався на півдні Росії, в Херсонській губернії). Під час заходу зачитувалися уривки зі спогадів поета, звучали його поетичні твори. Завершальним фрагментом засідання стала літературно-музична композиція Ігоря Мішукова на вірші А. Фета.
Comments