“Українська література кінця ХХ століття поділяється… на діаспорну,материкову і андієвську”, – писав про неї журнал “ПіК”, і це дуже точне визначення.
Презентація книжково-ілюстративної виставки, приуроченої до 80-річчя Емми Андієвської (19.03.1931), письменниці, поетеси та художниці українського зарубіжжя, стала ще однією сторінкою загальнобібліотечного культурно-просвітницького проекту «Закордонне українство».
Народилася Емма Андієвська у м. Сталіне (нині Донецьк). Під час війни разом з родиною емігрувала на Захід. Про цей факт письменниця писала: «Мама взяла нас, дітей, за руку і в переддень того, як радянські війська зайняли Київ (це був кінець 1943 року), подалася на Захід. Мама не була певна, що нас не винищать – перед тим знищили батька. Він не був партійним, він був хіміком-винахідником, тому його, між іншим, і прибрали – аби його винаходи не дістались німцям. Мама – учитель-біолог, з українського козацького роду, але зросійщена. Так от мама на мигах упросила німецького солдата і той дозволив нам в останньому німецькому ешелоні з кіньми покинути Київ. І так ми поволі добралися на Захід, жили, вчилися...»
Спочатку Емма Андієвська мешкала в Німеччині, згодом у Франції, а потім в Америці. Пізніше повернулася знову до Німеччини і там живе у місті Мюнхені. Вона авторка поетичних книг, а також збірок прозових творів (оповідань, романів), працює у стилі сюрреалізму та герметизму. Створила власний світ поетичних та художніх образів у високо-індивідуальній манері. Філософські, духовні та містичні теми є головними у творчості Андієвської. Авторка належить до важливих представників модернізму в українській літературі другої половини XX ст. Письменницю часто пов'язують з Нью-Йоркською групою українських літераторів на еміграції.
За свій «Роман про людське призначення»
авторка одержала літературну премію
Фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів.
«Від традиційних текстів твори Андієвської відрізняє щонайперше невідповідність її логіки логіці, до якої ми звикли. Причому це не вибрик, а її органіка. Ламаючи логіку сущого, вона, власне, й пробує з нього вирватись, а прирощені в її поетичному акті нові регіони сущого диктують уже свою, до того «не наявну» логіку (чи алогічність — якщо так комусь подобається більше)», – пише один із дослідників творчості письменниці, відомий український культуролог, філософ та головний редактор часопису «Ї» Тарас Возняк.
Ебергард Гауф нагороджує італійського
кінорежисера Франческо Розі
картиною Емми Андієвської «Золотий Христос».
Міжнародний баварський кінофестиваль, 30.06.2001.
Наша землячка знана у західному світі і як художниця. Як художниця-авангардистка Емма Андієвська створила понад 9000 картин, хоч ніколи і не отримувала формальної мистецької освіти. Статті про художню творчість Андієвської представлені в ряді західних мистецтвознавчих енциклопедій. Було випущено десять каталогів з картинами Емми Андієвської різних періодів її творчості. Ранні роботи малярки були виконані аквареллю, а пізніші – здебільшого акриловими та олійними фарбами. Майстриня використовує передовсім акриль через свою швидку техніку малювання. Специфічним художнім прийомом Андієвської є повторне накладання фарби на свої полотна до двадцяти п'яти разів. Таким чином вона створює ефект рухомих фарб, коли дивитися на картини під різними кутами зору.
Про ці та інші факти з життя та творчості Емми Андієвської більш детально Ви можете дізнатися, ознайомившись з книжково-ілюстративною виставкою-персоналією «…Мов одна пелюстка» (Кілька слів про поетесу Емму Андієвську)» (3 поверх, Зала нових надходжень).
