«Поезія – це найвеличніша форма, в яку може втілитися людська думка»
Альфонс де Ламартін
Поезія – це стихія, в якій ми можемо висловлювати наші думки, почуття, не боячись осуду або непорозуміння. Коли людину відвідує муза або приходить натхнення, її вже не втримати – енергія й рядки б’ють зсередини, виривають серце й просяться на папір.
Без сумнівів можна сказати, що без поезії не минуло життя жодної людини. Хай то будуть вірші зі старих книжок чи рядки, які доводилося вивчати у школі, чи, може, навіть те, що тихенько звучало якось у серці, коли прийшла весна.
Цими золотими осінніми днями у відділі електронної бібліотеки зібралися поціновувачі поетичного слова. Члени Об’єднання вільних художників «Ракурс» читали твори не лише відомих і не дуже зарубіжних поетів (Максиміліана Волошина та Емілі Елізабет Дікінсон), але й свої власні (Алла Мішукова). Можна безкінечно наводити приклади надзвичайно важливого й високого місця поезії в житті людини, можна писати довжелезні праці про вплив віршів на формування особистості, але всі ці речі насправді є занадто мізерними у порівнянні з теплом у грудях людини, яка тримає в руках збірку власних віршів. І вже абсолютно неважливо – досконалий чи не зовсім вірш виходить з-під пера поета. Головне у цій справі – відчути в поезії життя.
Яскравих та приємних вражень додали музичні зарисовки у виконанні Ігоря Мішукова на слова М. Волошина. А також присутні мали можливість прослухати декілька творів у виконанні самого автора у звукозаписі.
Із фрагментами життя та творчості американської поетеси Емілі Елізабет Дікінсон відвідувачів познайомила Ольга Красновид.
Тож, якщо навіть за вікном осінь, не забуваймо про світлий промінчик у житті – поезію. Вам точно підніме настрій теплий вірш поряд із філіжанкою кави чи чаю!
