«Меня зовут психологом; неправда, я лишь реалист в высшем смысле, то есть я изображаю все глубины души человеческой»
Ф. М. Достоєвський
Цими днями весь літературний світ згадує Федора Достоєвського. 11 листопада виповнилося 190 років від дня народження класика. У художньому розвитку людства важко назвати іншого письменника, якого б стільки читали; і немає в історії світової літератури іншого митця, творчість якого була б така суперечлива, а біографія така драматична; не знала література й подібної спадщини, навколо якої відбувалися б такі гарячі дискусії, ідеологічні битви, які почалися ще за життя автора і тривають сьогодні.
Він був азартним гравцем і часто писав, щоб розрахуватися з боргами. За життя він створив понад 30 романів, і в 20-ти з них описав Петербург – місто яке і любив, і ненавидів. Там і сьогодні є будинки, в яких ніби жили його герої.
Свій монолог крізь століття за творчістю Федора Михайловича провели й члени Об’єднання вільних художників «Ракурс». Бурхливу дискусію на засіданні викликала не лише складна доля письменника (чи міг бути Достоєвський ярим прихильником радикальних поглядів «петрашевців», будучи досить релігійною особою?), а й такі ж його твори (чи є питання стосовно етично-релігійного світогляду письменника визначальним для розуміння його творчості?).
Творчість Ф.М. Достоєвського викликає неабияку зацікавленість режисерів. Екранізувати його твори світовий кінематограф брався не одноразово. Перші фільми за мотивами романів Федора Михайловича були зроблені ще в епоху німого кіно. Фільм 1910 року – короткометражний німий фільм Петра Чардиніна за мотивами роману «Ідіот». У 1959 році художній фільм «Ідіот» (екранізація першої частини однойменного роману Ф. Достоєвського «Настасья Филиповна») режисера Івана Пирьева отримала другу премію на Всесоюзному фестивалі у Києві. Саме переглядом цієї стрічки й завершило своє засідання Об’єднання вільних художників «Ракурс».
