Ім’я цього вченого ще й сьогодні мало згадується, або й зовсім замовчується в книгах з історії нашої Академії наук. Це академік першого її складу Степан Йосипович Смаль-Стоцький, видатний вчений і талановитий дослідник слов’янської філології. Автор «Історії Академії наук» Валентин Терлецький (видавництво «Наукова думка», 1969 рік) просто «ввівши корективи», викинув імена Смаль-Стоцького, Тарановського, Косинського, натомість вставив зовсім інші імена — обраних пізніше. Немає імені Смаль-Стоцького і в довідниках про Академію наук, які випущено за незалежної доби, немає й у «всеохопній» Українській Радянській Енциклопедії. Немає і все…
Але в науковій розвідці Наталі Полонської-Василенко «Наукова вартість сучасної підсовєтської історіографії України» читаємо список отих «партизанів» науки: у першому відділі — Багалій, Петров, Кримський, Смаль-Стоцький; у другому відділі — Вернадський, Кащенко, Тутковський, Тимошенко: у третьому — Левицький, Туган-Барановський, Тарановський та Косинський.
Як завжди, нас виручає Енциклопедія Українознавства Володимира Кубійовича. З неї дізнаємося про героя нашої розвідки таке: «Смаль-Стоцький Степан — мовознавець, педагог, визначний політичний і громадський діяч Буковини.., один з керівників національно-культурного відродження Буковини. Противник москвофільства, чимало спричинився до перемоги народовців на Буковині; голова студентського товариства «Союз» в Чернівцях, співзасновник товариств «Народний дім», «Буковинський Боян», «Руська школа», активний діяч «Руської Бесіди».,, посол від національно-демократичної партії до буковинського сойму.., посол до Віденського парляменту (1911-18 pp.)…»
Вам, звичайно, хотілося б познайомитись ближче з цією цікавою людиною…
Тоді переходимо за посиланням Степан Смаль-Стоцький… і надолужуємо втрачене.
