У День українського добровольця ми згадуємо людей, які у вирішальний момент зробили свідомий вибір — стати на захист своєї країни. Серед них тисячі жінок, чиї історії мужності, сили та відповідальності є важливою частиною сучасної історії України.
Саме про це йшла мова під час онлайн-зустрічі «Діалоги про відвагу. Жіночий вимір війни», яка відбулася в онлайн-просторі Центру професійного розвитку педагогічних працівників. До розмови долучилися представники закладів загальної середньої освіти. Модераторкою зустрічі стала консультантка Центру Олена Майорихина, а провела її співробітниця соціокультурного відділу Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара Валерія Тараненко.
Зустріч стала спробою подивитися на добровольчий рух не лише через історичні факти, а й через людські історії. Ми говорили про те, як у найскладніші моменти історії українці добровільно ставали на захист своєї землі — від козацьких часів до подій Революції Гідності, початку війни у 2014 році та повномасштабного вторгнення 2022-го.
Та цього разу особливу увагу приділили жіночому виміру добровольчого руху. Адже за роки боротьби тисячі українок змінили звичне мирне життя на військову службу. Сьогодні вони працюють бойовими медикинями, операторками дронів, розвідницями, снайперками, зв’язківницями, командирками підрозділів — і щодня доводять, що мужність, професіоналізм і відданість Батьківщині не мають гендеру.
Під час зустрічі звучали історії жінок, які стали символами цієї боротьби. Серед них — Андріана Сусак, яка у 2014 році добровільно пішла на фронт, Яна Зінкевич, засновниця медичного батальйону «Госпітальєри», Юлія Паєвська («Тайра») та Катерина Поліщук («Пташка»). Їхні долі — це історії сили, відповідальності та відданості Україні.
Окремо говорили і про наших землячок із Херсонщини — Світлану Гаврилів та Яну Залевську, які сьогодні також боронять країну та роблять свій внесок у спільну боротьбу.
Емоційною частиною зустрічі стало вшанування пам’яті тих, чиє життя забрала війна. Ми згадали Ірину Шевченко та Анастасію Івлєву — херсонок, які віддали життя за свободу України. Їхні історії — це нагадування про справжню ціну нашої незалежності.
Ця розмова була не лише про війну. Вона була про вибір, про відповідальність і про людей, які у вирішальний момент сказали собі: я не можу стояти осторонь.
І ще раз нагадала всім нам: відвага не має статі, а любов до Батьківщини — це сила, яка змінює історію.
