Юлія Юліївна Шнайдер, що виступила згодом у літературі під псевдонімом Уляни Кравченко, народилася 18 квітня 1860 року в містечку Миколаєві, нині – Львівська область, Україна (тоді – Австрійська імперія).
Її батько був комісаром Жидачівського повіту по Дроговизькому старостві. Юлій Шнайдер мав монархічні переконання, у вільний від роботи час писав вірші на політичні теми, які публікував у «Галицькій зорі». Помер він, коли його доньці минуло десять років. Його брат Антін Шнайдер був одним із найвизначніших галицьких краєзнавців. Німці, що мешкали в Галичині, часто добре знали українську мову та культуру, нерідко зближувались із корінним населенням.
Вихованням майбутньої письменниці клопоталася її мати – Юлія Лопушанська – дочка греко-католицького священика. Вона гарно співала українські й польські пісні, чудово оповідала народні легенди. Уже в дитячому віці Юлія полюбила чарівність художнього слова.
Понад десять років родина Шнайдерів мешкала в Миколаєві в будинку письменника Миколи Устияновича. Саме тут Уляна не раз чула вірші у виконанні молодого Миколи Устияновича та ще одного визначного миколаївця – друга її брата, представника львівської романтичної школи, ядром якої була прославлена «Руська трійця». Звісно, що це сприяло пробудженню її літературного таланту.
Вчилася дівчина спершу дома, а потім, від 1877 до 1881 року, здобувала освіту у Львівській учительській семінарії. Тут вона почала захоплюватися творами Пушкіна, Шіллера, Гете, вдалася до вивчення української літературної мови за творами Федьковича, Котляревського, Марка Вовчка. Найбільше враження на неї справили поезії І. Франка, який був на той час визнаним проводирем молодої галицької літератури.
У 1851 році Юлія Юліївна закінчила семінарію й одержала посаду вчительки в селі Бібрці на Львівщині. Із великим завзяттям взялася вона до вчителювання. Але тупість і байдужість місцевого шкільного начальства,
інтриги заздрісних викладачів створювали безліч перешкод на шляху до сумлінного служіння справі виховання дітей. Молода вчителька всі сили віддає школі, працює над своєю самоосвітою, готується до кваліфікаційного екзамену на вчительку середньої школи, однак справжнього душевного задоволення не має. Тож вона віддається літературі.
Восени 1883 року Омелян Патрицький, редактор журналу «Зоря», куди часом дописувала дівчина, дав перші твори Уляни Кравченко для оцінки Івану Франку. Переглядаючи рукописи оповідань і повістей, Іван Франко натрапив на вірш молодої вчительки «Згадай мене, милий». Дещо скорегувавши його, він надрукував вірша у «Зорі», а авторці написав теплого листа, щиро заохочуючи її до літературної праці. Із тих пір між ними виникає щире листування, що не припинялося до самісінької смерті Івана Франка.
У своїх листах поет рекомендував Уляні Кравченко, які праці вивчати, що читати, яким шляхом іти до здійснення своїх мрій. Він також багато сприяв і допомагав у виданні перших творів письменниці – віршів та оповідань. Саме Франко упорядкував і підготував до друку першу її збірку «Prima vera», що вийшла 1885 року й принесла популярність авторці, та видав власним коштом другу. Уляна Кравченко стала першою в Галичині жінкою-поетесою.
Вчителювання в селі Бібрці закінчилося для У. Кравченко невдало. На офіційних виборах так званої «сталої вчительки» було відзначено її бездоганну працю, але на посаду призначили іншу особу. Того ж 1884 року У. Кравченко розпочала новий навчальний рік у сусідньому з Бібркою селі Стоки. До цього тут не було школи. Сільська громада погодилася доручити її організацію молодій учительці. Долаючи всілякі труднощі, у будівлі без даху, без підлоги й без вікон вона протрималася декілька осінніх і зимових місяців, а далі, завдяки допомозі та клопотанню Франка, перебралася до Львова, де почала викладати в шестикласній українській школі для дівчат.
У Львові вона зазнала звинувачень у прихильності до фонетичного правопису (на противагу офіційному етимологічному) і в популяризації ідей Франка, через що була звільнена з роботи. Деякий час потому Уляна Кравченко працювала вчителькою в родині поміщика з села Руденки під Львовом. Потім вона вчителювала два роки в селі Лужок Долішній на Дрогобиччині, де вийшла заміж за місцевого шкільного вчителя. У 1888-1920 рр. з невеликими перервами працювала в селі Сільці на Дрогобиччині.
Нелегка доля, зумовлена твердістю характеру і життєвими поглядами поетеси, сприяли її активній праці в літературі. Збірки «На новий шлях» (1891 р.), «В дорогу» (1912 р.) та видання для дітей та юнацтва «Проліски» (1921 р.), «Лебедина пісня» (1924 р.), «Шелести нам, барвінку» (1932 р.) з`явилися одна за одною. Близько двадцяти п’яти років У. Кравченко виступала з творами для дітей у журналі «Дзвінок» (1890-1914). Ці поезії, позначені ідеями гуманізму, виховували пошану до людей праці, любов до рідної природи. Авторка багато уваги приділяла прищепленню читачам поваги до науки й освіти.
Загалом у її поетичних творах переважають соціальні мотиви, національно-визвольні ідеї («Україні», цикл «Думки»), характерною є тема розкріпачення жінки («Вагання», «Жінко, невольнице звичаїв темна»). Із захопленням вона писала про І. Франка і його однодумців (цикли віршів «Титани» та «Миронові»). Критики віддають їй належне як майстрові інтимної та пейзажної лірики («Моє кохання», цикл «В бескидах»). Окремі її вірші 1920-30-х років пройняті містичним настроєм. Патріотичні й ліричні поезії Уляни Кравченко досі часто з'являються передруком у різних українських часописах.
Окрім поезії, Уляна Кравченко писала й поетичну прозу, особливе місце серед якої займає автобіографічна повість «Хризантеми». У 1934 р. опублікувала збірку «Замість біографії», що містить афоризми, лаконічні роздуми-нотатки про спостережене в природі й суспільстві, малюнки з натури, міркування про людське життя тощо. Написала спогади про І. Франка («Велика дружба» (1940); «Щирий друг і вчитель» (1941)). Її листування з І. Франком упродовж 1883-1915 містить цінний історико-літературний матеріал.
Понад сорок років У. Кравченко пропрацювала сільською вчителькою, а в 1920 році переїхала до Перемишля, де 1939 року зустріла Радянську Армію. Незважаючи на свій вісімдесятилітній вік, вона виступає в радянській пресі з віршами і статтями, проводить громадську роботу. Трудящі Перемишля обирають її своїм депутатом, поетеса стає членом Спілки радянських письменників України.
У квітні 1941 року видавництво «Радянський письменник» видало «Вибрані поезії» Уляни Кравченко.
На вісімдесят восьмому році життя, 31 березня 1947 року, У. Кравченко померла в Перемишлі. Там вона й похована.
Більше можна дізнатися, звернувшись до документів із наших фондів:
Про неї:
- Гірняк Світлана. Мовні портрети української галицької інтелігенції: Уляна Кравченко, Костянтина Малицька, Іван Франко [Текст] / С. Гірняк // Українська мова. - 2016. - N 4. - С. 103-121 - Бібліогр. наприкінці ст.
- Зелінка Н.В. «Вселюдське ясне щастя - се моя мета!». Життя і творчість Уляни Кравченко [Текст] / Н.В. Зелінка // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2010. - N15. - С. 30-37
- Книш Ірена. Три ровесниці, 1860-1960: до сторіччя народин У. Кравченко, М. Башкірцев, М. Заньковецької/ І. Книш; резюме Г.Д. Книш - Вінніпег : [б. в.], [1960?]. - Контртитул, резюме англ. мовою. - Бібліогр.: в кінці ст.. - 320 с.
- Савченко С.С. "Мій труд і слово для людей ..." [Текст] : до 150-річчя від дня народження Ульяни Кравченко (1860-1947) / С.С. Савченко // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2010. - N2. - С. 25-30 - Бібліогр. у кінці ст.
- Скибак Іван. Ульяна Кравченко – соратниця Каменяра [Текст] / І. Скибак // Слово і час. - 2006. - N8. - С. 65-67
ЇЇ твори:
- Кравченко Уляна. Хризантеми: повість/ У. Кравченко; літ. ред. Р. Завадович, мов. ред. Р. Завадович, мистец. оформл. О. Мошинська - Чікаго : Вид-во Миколи Денисюка, 1961. - 414 с.
- Кравченко Уляна. Твори: сборник/ У. Кравченко; зредаґував Ю. Бескид - Торонто : Накладом Марії Козак, 1975. - У 100-річчя жіночого руху. - 796 с.
- Кравченко Уляна Юріївна. Вибрані твори: ИНФОРМ. МОДЕЛИ/ КРАВЧЕНКО - К. : Держлітвидав УРСР, 1958. - 498 c
- Кравченко Уляна Юліївна.
- Розгублені листочки: (лірич. оповіді, поетич. висловлювання, афоризми)/ У.Ю. Кравченко; вступ. ст. І.О. Денисюк - Львів : Каменяр, 1990. - 79 с. - (Бібліотечка "На добрий вечір")
