«Найсучасніший аеропорт в Україні й один із найкращих за оснащенням у Європі. До речі, зведений лише три роки тому напередодні чемпіонату цієї самої Європи з футболу. Тепер він нагадував Олексію обгризений морськими хижаками скелет динозавра чи левіафана, викинутий на берег бурею невмолимої жорстокої долі».
Події роману відбуваються в Краснокам’янському аеропорті. Місце, як і усі персонажі, вигадані. Однак кожен рядок, кожне слово цього художнього твору засноване на реальних подіях. Подіях, які назавжди запам’ятає не лише Україна, а й весь світ. «Ця книга про війну, якої не мало бути. Ця книга – про героїв, які не хотіли помирати». А ще вона про любов та відданість, про жагу до життя та ненависть до ворогів.
Книга ґрунтується не лише на особистих спостереженнях автора, а й на розповідях самих кіборгів.
Усю історію читач бачить очима американського фотографа, військового журналіста Олексія, який планував пробути в Україні лише тиждень, однак доля вирішила інакше. Він бував у Сирії та Лівії, наступним місцем для його репортажу став спочатку київський Майдан, потім – Крим і той самий аеропорт.
На кожній із цих локацій відбувалися доленосні події для України. Кожне з цих місць змінювало і долю самого Олексія. На Майдані Незалежності він зустрів кохану жінку, врятувавши її від беркутівця. У Криму він став свідком так званого референдуму та на собі відчув усі «принади» спілкування з борцями за незалежність. І віднайшов своє нове життя в битвах за летовище.
Про Донецький аеропорт написано і сказано дуже багато, та саме ця книга отримала чи не найбільше реклами та розголосу. Про неї можна різне думати і говорити, однак прочитати її треба.
На виданні стоїть позначка «18+», і на неї обов’язково слід звернути увагу. Багато описаних подій важко читати навіть дорослій підготовленій аудиторії.
Цей роман навряд чи підійде для читання у маршрутці чи десь у черзі. Кожна його сторінка буде читатися важко, крізь сльози і біль, та навіть пропри все це ви будете хотіти читати ще і ще, хоча б для того, аби ці події нарешті закінчилися. Хоча б на сторінках книги…
Автор відгуку: Анастасія Козак
Коментарі